Я
Я — жертва погасаючого світу.
Show more
Я — поранений звір.
Можливо, що прибув на аероліті
І кинув довкола зневажливий зір.
Дух мій
в захопленні можливостей футурних,
І в крові — безліч архаїчних атавіз.
Я — в пестінні хмарок пурпурних,
Я — скрізь.
Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти,
Я — синтеза поетів і мрій.
Я пережив усі конфлікти,
І дивний на мені стрій.
І коли встануть всі звірі й люди,
І коли кинуться всі предки й вороги,-
Я розстебну свою закривавлені груди
І покажу, скільки в мене снаги!
І побачать міць синтетичну й могутню,
І попрохають крові на плями й сліди,-
Я віддам всю свою силу
за хвилю незабутню —
Я — вічний, сміливий і молодий!
І так скінчиться боротьба стосила,
І ледве потушать мої хвилі віки.
І я припаду до ніг женщини
і скажу їй: — Мила,
Дай мені відкусити шматочок
твоєї заголеної руки!
Михайль Семенко
Я — жертва угасающего мира.
Я — раненый зверь.
Возможно, прибывший на аэролите
и бросивший вокруг презрительный взор.
Дух мой
в восторге возможностей футурных,
И в крови — множество архаичных атавизмов.
Я — в ласках облачков пурпурных,
Я — везде.
Я прячу в себе все горения и инстинкты,
Я — синтез поэтов и мечт.
Я пережил все конфликты,
И странный на мне строй.
И когда встанут все звери и люди,
И когда бросятся все предки и враги, —
Я расстегну свою окровавленную грудь
И покажу, сколько у меня силы!
И увидят мощь синтетическую и могущественную,
И попросят крови на пятна и следы, —
Я отдам всю свою силу
за минуту незабываемую —
Я — вечный, смелый и молодой!
И так закончится борьба стосильная,
И едва потушат мои минуты века.
И я припаду к ногам женщины
и скажу ей: — Милая,
Дай мне откусить кусочек
твоей оголённой руки!
Михаил Семенко