селянина, теслi, батька Жульєна. Ось на сторiнках роману з'являється i герой роману "Червоне i Чорне" - Жульєн Сорель. Стендаль так описує його зовнiшнiсть: "То був тендiтний, невисокий на зрiст юнак вiсiмнадцяти чи дев'ятнадцяти рокiв, з неправильними, але тонкими рисами обличчя i орлиним носом. Великi чорнi очi, якi в хвилини спокою виблискували думкою й вогнем, тепер палали найлютiшою зненавистю. Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, а коли вiн гнiвався, лице його набирало неприємного виразу... Гнучка i струнка постать свiдчила скорiше про спритнiсть, нiж про силу". На початку роману це скромний юнак, бiльше схожий на дiвчину, що терпить бiйки, iз слiзьми переляку на очах. Бiльш за все вiн переймається своєю гордiстю. Сидячи за книжками, за що дiставав по потилицi, Жульєн намагається пiзнати самого себе i довкiлля. В дитинствi вiн мав мрiю стати вiйськовим, повторити подвиги Наполеона. Але, коли Наполеон зазнає поразку, юнак розмiрковує про те, скiльки зараз заробляє священик, скiльки генерал. Приходить до висновку, що священик отримує жалування утричi бiльше, нiж генерал. "Треба стати священиком", - вирiшує Жульєн. З цього епiзоду ми розумiємо, що його спонукає не поклик душi, а цинiчний розрахунок. Усього в життi вiн досягав завдячуючи своєму власному талантовi. У будинку мера пана де Реналя, здобувши роботу гувернера, Жульєн намагається бiльш-менш утвердитися. Завоювавши повагу серед слуг i знатних осiб, вiн починає домагатися кохання знатної, багатої, шановної дами мiстечка Вер'єр, матерi своїх учнiв, - панi де Реналь. Саме зараз вiн робить собi кар'єру, адже вiн знає латину, Бiблiю... За нього вже змагаються пан де Реналь та пан Вально. У кого ж вiн залишиться служити? Гувернером чиїх дiтей вiн буде, цей талановитий юнак? А Жульєн у свою чергу зустрiчається з панi де Реналь, отримує вiд неї локон волосся "на згадку про себе". Отримавши гарну характеристику з боку свого вихователя Шелана, Жульєн їде в Безансон навчатися в духовнiй