В одному селищі жив мудрець. Він любив дітей і часто дарував їм що-небудь, але завжди це були дуже крихкі предмети. Діти намагалися поводитися з ними обережно, але їх нові іграшки часто ламалися, і вони дуже сумували. Мудрець знову дарував їм іграшки, але ще більш тендітні. Одного разу батьки не витримали і прийшли до нього: - Ти мудрий і добрий чоловік, навіщо ж ти даруєш нашим дітям крихкі іграшки? Вони гірко плачуть, коли іграшки ламаються. - Пройде зовсім небагато років, - посміхнувся мудрець, - і хтось подарує їм своє серце. Може бути, з моєю допомогою вони навчаться поводитися з цим безцінним даром дбайливіше

Bahh Tee, бумокс, тартак, Дарио Марианелли:http://b-track.ru/

Мы из будущего, хатико, P.S.Я люблю тебя!

Пауло Коельо, Дейл Карнеги!

http://lifeandhacks.blogspot.com/

Причинить самую страшную боль человеку,сможет лиш тот,кто подарил ему больше всего счастя! Даже если ты почти ангел,всегда найдется тот кому не понравится шелест твоих крылье...Життя-квітка,кохання- мед з неї! Один не разберет, чем пахнут розы. Другой - из горьких трав добудет мёд. Кому-то мелочь дашь, навек запомнит. Кому-то жизнь отдашь, а он и не поймет... Умереть - значит навсегда остаться в одном и том же положении. Если ты тих и не подвижен, то значит, и не живешь.