Вчуся поки, сподіваюся на краще та спваю у ліфтах, мабуть це хвороба якась? Співати у закритих приміщеннях, чи коли поїзд їде і шумить кричати:) Придумую етюди, зараз якось особливо не пре, яле як попре, то вже преее:)

Та впринціпі якось я не дуже їх помічаю. я більше люблю російські фільми, вони рідніші і менше пафосні, а ще там є розум)) Дуже люблю старі раднські фільми, З О. Абдуловим, Янковським (улюблені актори), Муравйовою. Люблю пригоди Шурика, люблю історичні фільми та фильмі про життя, не можу без ридання дивитьися Білого Біма та короля лева. Люблю Леонова, Гафта, Гребенщикова, Короче багато акторів, але якщо виникає питання, куди піти, в кіно, чи в театр, що я виберу?:)) Звісно театр. Театр це мій наркотик

Та різне, рок, фольк, Джаз, блюз:) Коли як:)

Та впринціпі якось я не дуже їх помічаю. я більше люблю російські фільми, вони рідніші і менше пафосні, а ще там є розум)) Дуже люблю старі раднські фільми, З О. Абдуловим, Янковським (улюблені актори), Муравйовою. Люблю пригоди Шурика, люблю історичні фільми та фильмі про життя, не можу без ридання дивитьися Білого Біма та короля лева. Люблю Леонова, Гафта, Гребенщикова, Короче багато акторів, але якщо виникає питання, куди піти, в кіно, чи в театр, що я виберу?:)) Звісно театр. Театр це мій наркотик.

Мене вбиває оповідання Климко Григіра Тютюнника, Люблю вірші Жака Превера, Люблю Ірванця, Люку Дешвар Іздрика, Пратчета, Фрая, Сподовбався дуже роман Булгакова, "Майстер і Маргарита", Маленький принц, дуже мила книжка) Люблю також Андерсона. здається все перечитала, О. Генрі

100 питань дорослому, Інтуіція, Хочу все знати з Михайлом Ширвиндтом

Підлітки. .

Важке повітря змішували з димом..
Самотні..юні..на жорстких диванах..
Потерті стіни..тонкі вікна..зимно..
Кожен мовчав..і тільки вічність в планах..

Нічого спільного..крім довгого мовчання..
Бажання щастя..пачки сигарет..
Закінчили..пішов етап зникання..
Кожен в собі..всі почуття в конверт..

Гримуча суміш музики і сліз..
Кожен тримався..кожен ще чекав..
Тягар на душу венами заліз..
І там прижився..сіллю розсипав..

А кожен з них колись когось любив..
Допоки не розбилися..об небо..
І кожен п"яним криком говорив..
Що їх давним давно землі не треба..

Але були..на рівні "до" і "до"..
Замолоді для будь якої смерті..
Грішили дико..вже пізнали зло..
Такі ще юні..та жорстокі..вперті..

Блукали містом..існували пусто..
Чогось хотіли..їм ще снились сни..
Кутались в пальта..в гаманцях негусто..
Діти давно минулої весни..

Просили милостиню..в неба..тільки в неба..
Молились через сльози що з очей..
А пересічним їх біди не треба..
По душах покалічених людей..

Їх просто било..рвало на частини..
Злом по серцях пройшло нерозуміння..
Байдужість небом даної людини..
Впустила розпач в душу..як коріння..

А їм би дива..хоч на кілька днів..
Вдихнути щастя..щастя а не дим..
З них кожен своїм болем захворів..
Ще вірять в Бога..проклинають ним..