всім привіт!давненько не був в рідній домівці.і ось, видалася нагода, і я прийшов.і не один, а з віршами, написаними нещодавно мною, в хвилини смутку... чому мовчиш, мовчанням зрілості? мовчанням заздрості, мовчанням з небуття. чому мовчиш, мовчанням сирості, байдужості, мовчанням ситості, жадоби до життя... мовчанням щирості, образи, недовіри, мовчанням білого над чорним, як злиденність, мовчання долі, радості життя. мовчання щастям... я-сумую.сумую сумом.сумнівом, голосом сумління...сумую... сум гнітить, бо він...сумний, в очікуванні долі, у пошуках буття... сумую сумнівом у долю.сумую. і питаю у себе, у бога, і у тебе: "чому сумую сумнівом сумління?.. чому?..я - сумую...сумую...сум... у серця мова калинова, як пісня, - вічна доброта. вона в єднанні такту й слова - зворушна, ніжна і проста. плекайте мову - стяг величний, то струни нашої душі, в ній символи життя одвічні, натхненням пройняті вірші. прониклива, не для байдужих рядків хвилююча краса.Сидить солдат біля машини І сльози болю на очах — З колосся сипляться зернини, Які голубить він в руках. Палає хліб після атаки, Пливуть огненні язики, Допалюють ворожі танки Зерном налиті колоски. Солдат не плаче після бою, А цей заплакав в день війни. Бо саме він озиминою Засіяв спалені лани. ЗЕРНИНА На долоні моїй зернина — Скільки сонця і скільки 3лив ... В ній природа ".вела в поєдинок Всі тривоги великих жнив Вона сонцем до краю іскриться, А волога — тужавїсть дала ... Комбайнеру вклонилась пшениця У чеканні людського тепла ! на крилах слова вільних, дужих злинають мрії в небеса і осипаються, мов квіти, на землю в променях рясних, щоб душу кожного зігріти і щоб негоди вітер стих. плекайте мову - гімн величний, найтонші порухи душі, і символи життя одвічні: прозова сповідь і вірші.

Не бегай ни за женщиной, ни за трамваем. Всегда придёт следующий.