Студентка

час біжить. його не зупинити . ніби ще вчора бігали в дитсадку гралися іграшками, кричали, спали в обід. не турбувалися ні про що, думали як і де зіграти в "войнушки". сміялися, раділи кожному сонячному дню. проводили літо так що навіть не потрібно було ніякого моря. потім перший клас, перший урок... і все ж ми залишалися такими ж привітними, і щирими. перша контрольна, перший екзамен, перша двійка... і ось минуло щасливе дитинство хоча для декого воно ще продовжується.. ми стали занадто "дорослими" щоб радіти метелику який летить, так щиро і ніжно обіймати собаку яка ще хвилину назад на тебе гавкала... ми перестали по справжньому розуміти що таке дитинство, перестали цінувати його. кожен з нас прагне як найскоріше вирости і стати самостійним...але ми забули що ще залишаємося дітьми, дитинство не помре в нас ніколи ми завжди будемо пам’ятати його, як найкращий період в нашому житті. навіть коли нам буде за 50. так само ми залишимось дітьми для своїх батьків навіть якщо будемо мати і своїх дітей. тож не прогавте своє дитинство... з кожним днем ми стаємо все старші і старші...