Олеся Біляєва

Анализ профиля ВКонтакте (VK)

Число подписчиков: 15

• VK ссылка:id146054907
• О себе:Я настільки мовчу, що зриваюсь на крик. встановити зв’язок, проковтнути язик. зупинившися, з жахом намацати стіну. як завжди, я поставила все. як завжди, все пропало. ну що ж – піднімайся, іди і плати свою ціну. я гадала, що руки не брешуть, якщо навіть брешуть вуста. я гадала, ніщо неспроможне закреслити дику взаємність тремтіння. але я помилилася: наші тіла нам чужі, і якщо навіть я і була на межі – ти не креслив цих ліній. виявляється, зраджують слина і піт. виявляється, вихід там само, де вхід. я лечу, як болід, я тремчу, як старий паралітик. ти пішов, не забравши нічого. тоді що ж я марю? ходжу, як у темній воді, неспроможна ні плакати, ані як слід захворіти. втім, це слабкість – а слабкість пасує не всім. і земля, що кружляє навколо осі, не зупиниться, скільки її не гамсель кулаками. тож не варто аж надто молитись на дим чи на пам’ять. збираймо пожитки, ходім: кожен з нас – за своїми зірками. світло ріже, бо світло – це скалки дзеркал. подивіться – я радісна, я говірка! я пишу – отже, щось у мені ще від мене зосталось! тільки пальцями страшно торкатись лиця, бо не знаю, хто з нас – справжня я, а хто ця, що всім вам посміхалась. слів бракує. і там, за словами, – пітьма. чули голос мій, скажете? ні, я – німа. щонайбільше – відлуння, а може й гудіння антени. мої смисли колись ще розчавлять мене. ти правий, що крапки розставляєш. я – не та, котра доведе божевільні твої теореми. слів бракує. лишились одні цигарки. я ще буду півночі латати дірки на своїй усезнаючій, всепам’ятаючій шкірі. кожен подих – поріз, кожен дотик – це шрам, але навіть у цій хірургії всім нам ще воздасться – залежно від нашої віри. тож я вірю: у справжність імен і знамень. через силу я вірю у завтрашній день, в те, що коло – не коло, а дещо подібне спіралі. в те, що кожен кінець – ще не зовсім кінець, що у жилах штовхається кров – не свинець. в те, що всі ми живі – хоч би скільки разів помирали. тільки тут моя віра – блазнівський ковпак. і дзеркала сміються, що все це не так. і у роті – цей смак: ні, не райських троянд, а блювоти. та хоча й не спрацьовує Пісня Пісень в наші дні, все одно – я б віддала усе за один твій украдений дотик. Ірина Шувалова
• Сейчас живёт в:Львов