Почалося все з сильної втоми і температури, яка піднімалася ближче до вечора. Спочатку я не надавала цьому ніякого значення, списуючи все на загальну втому. Мене терміново поклали в лікарню з підозрою на запалення легенів. Флюорографія запалення легенів не підтвердила. Припустили лейкоз, однак точного діагнозу мені не поставили. В РКБ у мене взяли аналіз крові і пункцію. На основі цих аналізів мені поставили діагноз «лейкоз», проте не визначили його вигляд. Пізніше мені зробили біопсію, взяли кров на аналіз і відправили на дослідження. Незабаром прийшли результати аналізів і мені поставили остаточний діагноз, який звучав як вирок - "Гострий мієлобластний лейкоз. Моє життя, повне мрій, планів і надій як ніби поділилося на «до» і «після». Я приймаю ліки по годинах, не можу вийти з палати, звичайна застуда може обернутися найстрашнішим чином. Життя перетворилося на суцільне очікування.Мій синочок мій Матвій ... я дуже сумую за ним, плачу кожен день, я не можу перебувати з ним, не можу бачити його перші кроки, його витівки, його спроби дізнатися цей світ, йому зараз 10 місяців ...Але я все витримаю, все, адже я ж - МАМА!Я ищю небайдужих людей, які протягнуть мені руку допомоги. Не дай Бог нікому представити і відчути той страх, який зараз живе в моїй душі ...Страх, що допомога не прийде вчасно.СТРАХ НЕ ВСТИГНУТИ !!!!Не соромтеся маленьких сум.Допомога маленької не буває, вона або є, або немає. Спасибі всім!