Ця історія починається з моменту мого народження, коли небо було затягнуте хмарами, а мокрий асфальт встелений різнобарвним листям... Кожен день з того часу був не більше, не меньше, а експериментом, що мав розкрити мої таланти та пояснити правила і особливості цього життя, так як не все дається відразу. Чергова мить здавалася новою пригодою, що дарувала радість і смуток, потрясіння і невимовний страх, але все це ставалося на благо створення нової люди в суспільстві. Багато чого приносило задоволення, а щось і необгрунтовано захмарну зацікавленість. Так, в період глибогої молодості, що перетинався з розвитком нових фізичних можливостей та незаурядного мислення, всі підвали та тунелі під будинками, всі недобудовані споруди на спец. майданчиках були досліджені в групах малих експедицій, що формували собою двах малих приятеля, не розуміючих як і чому вони побували в тих чи інших місцях, а тим більше разом і в піднесеному настрої. Деколи вдавалося повертатися з походів рано, так що рідні не могли нічого запідозрити, а деколи дитяча наївність та зацікавленість знаходили далеко від дому, що з кожним новим виходим на подвір'я підвищувало рівень уважності та пильності моїх любих наглядачів та членів старших поколіннь. Вже часто перебуваючи у стані вертикального положення та уміючи стисло та коротко висловлювати свої бажання, мене допустили до товариства морських котиків у складі всіх членів сімейства. Це була перша подорож до великої води. Безмежні простори мокрого чогось відразу сприйняли мене дружньо і грайливо, ніжно граючись в "дожени мене" або "ось я тут -- тепер я там". І не дивлячись на всю велич та могутність того величезного плеса, мені кортіло дізнатися, що відбувається під його блискучою та невгамовною поверхнею. Того ж дня, перебуваючи в стані захоплення та ейфорії, мій човерн вирушив у безмежний простір незліченних хвиль, медуз та морської трави. Не довго думаючи, легким нахилом в лівий бік був здійснений маневр, що переніс мене з атмосфери в гідросферу без шума й бризгу. Від надмірного захвату дихання припинило функціонувати а очі впилися в дві доволі знайомі ноги, що тупцяли біля вже підводного човна. "Доволі дивно..." -- подумав я собі, і вмить опинився в попередньому положенні, де сонце світило так само яскраво, а легені наповнювалися свіжим та приємним повітрям. Переповнений потребою в пригодах та відкритях незвідадих таємниць, я вирушив у тур по великій воді вже вдруге, але на цей раз із надійною групою підтримки, що берегла моє єство, як зіницю ока. Таким чином, для звершення одного з "подвигів Геракла", у мене в руках опинилася вудочка з гостим лезом на кінці мотузки. Спочатку ця, здавалось би гра, нагадувала веселе й завзяте плескання палицею по водяній гладі, та все обернулося не так, як гадалося та здавалося на перший поглаяд і розсуд. Коли уперше моя рука відчула впеврений і сильний поштовх, покликаний із дна темного водяного середовища, настала хвилина розгубленості і міцного рукояттястискання. Щось неймовірно вольове та енергійне манило в ту глибочинь, що була просто перед носом. Та було зрозуміло -- це виклик того, що живе у воді, і куля в цій нелегкій дуелі має лишитися тому незвіданому та таємничому супернику, який так не хотів виходити на поверхню. В кінці кінців, після декількох хвилин, розтягнутим у цілу вічність, наполегливість і цілеспрямованість на вихід переможцем із боротьби взяли верх і з текучої субстанції з'явився звір, що раніше його очі мої та уява не бачили: великий, весь покритий сріблясто-сірими латами, вусатий і широкоплавникастий. Він сопів неначе загнаний вовк, чиї хвилини вже доходять кінця, але жага життя продовжує буяти в крові та жилах загартованого тіла. Це був мій перший трофей і гордість! To be continued///