Флорист

Біблія, "Парфюмер", "Віднесені Вітром", "Три любові", Різдвяна пісня в прозі", "Вероніка вирішує померти", " Замок Капелюшника", "Гаррі Поттер", "Хроніки Нарнії", "Джейн Ейр", "Собор Паризької богоматері", " Останній день засудженого до смерті", "Знедолені", "Портрет Доріана Грея", "Цитадель", "Людина що сміється", "Червоне й Чорне" та інші

не пам'ятаю, коли востаннє дивилась телевізор

І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.
(Від Івана 8:12)

Задержись на Голгофском холме. Дотронься до дерева креста и примерь гвоздь к своей руке. Глотни кислятину дешевого вина и почувствуй царапину от тернового шипа на своей брови.
Прикоснись к бархату уличной грязи, пропитанной кровью Бога. Позволь орудиям пыток поведать свою историю. Послушай, как они расскажут о том, что сделал Бог, чтобы завоевать твое сердце.
Макс Лукадо "Он выбрал гвозди"

Я чув стільки намовлянь у Вашу адресу, що тепер я не маю сумніву: Ви - прекрасна людина! Оскар Уайльд

— Плохая погода, — сказал он.
— Нет, — ответила она. — Для меня хорошая.
— Почему?
— Потому что не надо выходить на улицу.
Ремарк

Люди шукають в книгах саме це: сильних почуттів, яких ніколи не відчували, жахливих страждань, від яких можна позбутись в будь-який момент, просто закривши книгу.
Корнелія Функе. Чорнильна смерть

Кохання - це змагання в тому, щоб подарувати один одному якомога більше щастя. Стендаль

Бути закоханим - це піднестися на самим собою.Оскар Уайльд "Портрет Доріана Грея"

Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. © Ліна Костенко, "Записки українського самашедшого"

панно, чому ви нарекли себе
Мальвою? адже я знаю-ви зовсім не
Мальва, бо Мальва не сиділа б
незворушно,не катувала б мене
своєю погордою... панно, ваше
обличчя справді прекрасне. вуста
ваші...у них ще нуртує жага, бо ж
померли ви зовсім недавно, може,
нині, а може, щойно. може,навіть за
цим столом.

Якщо чекаєш чогось від життя,
то зазвичай залишаєшся
розчарованим...

Останнім часом і він мене мучив: все це було природно, люди і створені, щоб один одного мучити.
(Ф. Достоєвський)

Ви посміхаєтесь, - сказав він. - І ви так спокійні? Чому ви не кричите?
- Я кричу, - заперечив Гребер. - Тільки ви не чуєте.