Никто не достоин твоих слез, а тот кто достоин- никогда не заставит тебя плакать.

Надежда- следствие жизни.

Жизнь-это не те дни, что прошли, а те, что запомнились.

Любов довготерпить,
Любов милосердствує,
не заздрить,
Любов не величається,
не надимається,
не поводиться нечемно,
не шукає тільки свого,
не рветься до гніву,
не думає лихого,
не радіє з неправди,але тішиться правдою,
Усе зносить, вірить в усе,
сподівається всього,усе терпить!
Ніколи любов не перестає!

Кохання знаходить радість у будь-якій дрібничці, якщо її поділяє з тобою кохана людина.(Андре Моруа)

Не дивитись один на одного, а дивитись в одному напрямку- ось, що означає кохати.

Те, що нас вбиває- робить нас сильнішими.

Сильная женщина!!!
Все пройдет, отболит и развеется.
Даже самая черная боль...
Если не на что даже надеяться,
успокоиться сердцу позволь.
Если раны болят и не зажили,
а душа полыхает огнем...
Недосказанность скрепится, свяжется
И затянет на шее узлом.
Прочь прогнать эту темень кромешную...
Ты же, все понимая, молчишь...
Ты же " сильная"!Слабая женщина...
Ты поймешь, как всегда...и простишь!

И если я упаду, пытаясь сорвать звезду,
я поднимусь ровно столько раз,
сколько раз упаду.

Мечты должны быть несбыточными,иначе это не мечты, а планы.

Люди хотят все изменить и одновременно хотят,чтобы все оставалось прежним, таким,как раньше.

Кохання-це боляче.Коли воно минає-залишається пам"ять тіла й вона унеможливлює інші, нові стосунки. На"язувати комусь свою волю, звички, смак. комплекси, незадоволеність, настрої, спосіб життя- неприродньо!Жадати від іншого покори, підпорядкування та максимальної відвертості-підступно...

Життя завжди здавалося мені випадковістю.Я й зараз вважаю, що треба благословляти лише один день, який розпочинається за вікном, і не замислюватись про два найближчих.Усе, що я вибудовувала у своїй уяві, було зруйновано в одну мить-затишний будинок, подорожі, море квітів на підвіконні, бібліотека зібрана з любов"ю, кіт і пес, картини на стінах, фільми, які хочеться дмвитись удвох, музика, дощ,сніг,новорічні свята,камін,хрусткі простирадла й ,звичайно,приємна важкість немовляти на перехресті рук...Нелегко усвідомлювати, що цього вже не буде.Я й досі не розумію, звідки взялася сила прийняти це "не буде".

Є дуже прості істини-про них не часто говорять, а якщо говорять, зазвичай іронізують.Або ж вони звучать занадто банально.Але ж вони існують.Ось спробуй вимовити їх у голос-і відчуєш,як накотяться сльози:треба любити своїх друзів,захищати батьківшину, поважати старих, не принижувати слабших за себе, не брехати,нічого не боятися й нічого не просити...Говорити про це,може, й смішно.Однак...не сміємося ж ми, читаючи Біблію...