живу

езотерика, екзотерика, ноетика, психологія, квантова психологія, парапсихологія, логіка, нетрадиційна медицина, енерго-інформаційні коливання, астрономія, астрофізика, квантова фізика, література, теорія чисел

іноді класика, іноді рок, іноді щось інше

із задоволенням переглядаю всі фільми, ніколи не старався вибрати кращі

цикл книжок "Гаррі Поттер", цикл книжок "Відьмак", цикл книжок "Чарівник Земномор'я", "Код Да Вінчі", Янголи і Демони", "Втрачений символ", "Інферно", цикл книжок "Досьє Дрездена", цикл книжок "Кодекс Алери", цикл книжок "Всадники Перна", "Пикник на обочине", "Трудно быть богом", "Хроніка заводного птаха", "Джек із Тіні", цикл книжок "The Spook's stories", цикл книжок "Пісня Льоду і Вогню"

В мовчанні є слово,
А світло лиш в тьмі;
Й життя після смерті проноситься швидко
Мов яструб, що мчиться по сині небесній,
Пустельній, безкрайній...
"Створення Еа"

We are such stuff
As dreams are made on, and our little life
Is rounded with a sleep.
William Shakespeare.

Там билась жизнь,
А кровь стекала
Через отверстия забрала
Поверженного в прах врага..
Ведомая лучом меча,
Она беззвучно покидала
То тело, что на бой бросала
Рубить сплеча... Иль сгоряча?

The Bird of the Hermes is my name,
eating my wings to make me tame.

Я смотрел в глубочайшие бездны,
Вися на этом высоком древе,
Болтаясь там девять долгих ночей,
Раненный собственным клинком,
Окровавленный ради Одина,
Сам себе принесенный в жертву,
Пригвожденный к древу,
Чьи корни уходят в неведомое.
Никто не давал мне хлеба,
Никто не давал мне питья,
Я смотрел в глубочайшие бездны,
Пока не выследил Руны.
С криком победным схватил я их,
Потом все окутала тьма.
Благо добыл я для всех,
И мудрость тоже.
От слова к слову,
Я был приведен к Слову,
От деяния к иному деянию.

Он прожил жизнь свою то весел, как скворец,
То грустен и влюблён, то странно беззаботен,
То — как никто, другой, то как и сотни сотен…
И постучалась Смерть у двери наконец.

И попросил её он обождать немного,
Поспешно дописал последний свой сонет
И после в тёмный гроб он лёг, задувши свет
И на груди своей скрестивши руки строго.

Ах, часто леностью душа его грешила,
Он сохнуть оставлял в чернильнице чернила,
Но мало что узнал, хоть увлекался всем.

Но в тихий зимний день, когда от жизни бренной
Он позван был к иной, как говорят, нетленной,
Он, уходя, шепнул: "Я приходил-зачем?"
Жерар де Нерваль

Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,
І без слів взятися будувати його наново,
Або за одним ударом стратити виграні сотні партій
без жодного порушення і без одного зітхання,
Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,
коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним,
коли ти можеш любити всіх приятелів, як братів,
аж так, щоб ніхто з них не був усім для тебе,
коли ти вмієш розважати, спостерігати і пізнавати,
не стаючи ніколи скептиком або руйнівником,
мріяти, та не даючи своїй мрії стати твоїм паном,
коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,
коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним,
коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим,
не будучи ні моралізатором, ні педантом,
якщо ти вмієш зберегти свою відвагу і не стратити голови,
коли всі інші довкола тратять її,
тоді князі, боги, щастя і перемога стануть навіки
твоїми вірними рабами.
Тоді ти станеш людиною.

Днём кажется, что близких миллион
и с каждым есть связующая нить,
а вечером безмолвен телефон,
и нам по сути некому звонить.
Игорь Губерман