Один не разберет, чем пахнут розы…
Другой из горьких трав добудет мед…
Кому-то мелочь дашь, навек запомнит…
Кому-то жизнь отдашь, а он и не поймет.

Я знаю мир - он стар и полон дряни
Я знаю птиц, летящих на манок,
Я знаю, как звенит экю в кармане,
И как звенит отточенный клинок.
Я знаю, как поют на эшафоте,
Я знаю, как целуют, не любя,
Я знаю тех, кто "за" и тех, кто "против",
Я знаю все, но только не себя.

Я знаю шлюх - они горды, как дамы,
Я знаю дам - они дешевле шлюх,
Я знаю то, о чем молчат годами,
Я знаю то, что произносят вслух.
Я знаю, как зерно клюют павлины,
И как вороны трупы теребят,
Я знаю жизнь - она не будет длинной,
Я знаю все, но только не себя.

Я знаю мир - его судить легко нам,
Ведь всем до совершенства далеко,
Я знаю, как молчат перед законом,
Я знаю, как порой молчит закон.
Я знаю, как за хвост ловить удачу,
Всех растолкав и каждому грубя,
Я знаю - только так, а не иначе.
Я знаю все, но только не себя.


Моя Україна!

Знаєте, я хочу сказати простими словами
Проте, що турбує мене вечорами
Проте, як в думках я малюю картину
Якою я бачу свою Україну.

В моїй Україні ніхто не стріляє
Ніхто не калічить, ніхто не вбиває
В моїй Україні ніхто не воює
Своє і чуже життя, кожен цінує

В моєї країни чудові сусіди
Запрошують в гості - я до них їду
Сусіди і самі в нас часто бувають
Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають

В моїй Україні є чесная влада
Про неї в народі складають балади
Працює й працює зранку й до ночі
Щоб людям відкрито дивитися в очі

В моїй Україні не плюють на підлогу
Отримують, і надають допомогу
І молодь моя, не п’є і не курить
Займається спортом, співати так любить

В моїй Україні чемні дівчата
А хлопці їх вміють щиро кохати
Навчаються жити, читають книжки
І горді від того наші батьки

В моїй Україні немає кордонів
І сонце, і море, Дніпро, терикони
Карпати зимою в засніжених шапках
Моя Україні, люблю її, крапка.