Перекладаю. Започаткував методику перекладознавчого аналізу, обґрунтувавши концепцію перекладу як єдності літературознавчих, лінгвістичних, лінгвостилістичних, етномовних, психологічних, психолінгвістичних та естетичних чинників. У 1875 р. став членом "Академіческого Кружка", що гуртував москвофільську університетську молодь. Тодішня народовська (українофільська) молодь гуртувалася в това­ристві "Дружній Лихварь". "Академіческий кружок" видавав студентський журнал "Друг". 1895 І. Франко увійшов до складу Наукового товариства ім. Т. Шевченка й долучився до видання «Записок НТШ». 1890 року за підтримки Михайла Драгоманова став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії (РУРП, її перший голова до 1898). 1899 року разом із частиною радикалів та більшістю народовців взяв участь у заснуванні Національно-демократичної партії, з якою співпрацював до 1904 року, після чого полишив активну участь у політичному житті.

Люблю псевдоніми =* Серед найвідоміших: Безіменний, І.Ф., Брут Хома, Мирон, Кремінь, Марко, Віршороб Голопупенко, М. Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Один з русинів міста Львова й багато інших.

Віталій Козловський "Чого являєшся мені у сні?" Один в каное–Човен А. Кос-Анатольський – Ой ти, дівчино, з горіха зерня

«Борислав сміється» (1926) «Якби каміння говорило» (1957) «Украдене щастя» (фільм-спектакль, 1952), телефільм (1984) і чотирисерійний стилізований фільм (2003) Альманах «До світла» (1967. «До світла», «Каменяр», «Панталаха») Анімаційна стрічка «Заєць та їжак» (1963) Художня кінокартина «Захар Беркут» (1971) Два фільми «Для домашнього огнища» (один — 1970, другий — 1992) Телесеріали Олега Бійми «Пастка» та «Злочин з багатьма невідомими» (обидва — 1993) «Киценька» (1995) — 5-тий фільм серіалу Олега Бійми «Острів любові» (вказано: за сюжетами Івана Франка) П'ятисерійний мультфільм «Лис Микита» (2005) «Родина Коцюбинських» (1970)

Я переконаний, що економічний стан народу — се головна підстава цілого його життя, розвою і поступу. Коли стан економічний плохий, то говорити про поступ, науку — пуста балаканина. … Такий стан економічний не є вічний і незмінний. Він постав з бігом історичного розвитку, і так само мусить упасти, зробити місце другому, досконалішому, справедливішому, більше людському.

— Лист до О. М. Рошкевич, 20 вересня 1878

Я переконаний, що велика всесвітня революція поволі рознесе теперішній порядок і настановить новий. Під словом «всесвітня революція» я не розумію всесвітній бунт бідних проти багатих, всесвітню різанину; се можуть під революцією розуміти тільки всесвітні рутенці, плосколоби та поліцаї, котрі не знають, що, н[а]пр., винаходка парових машин, телеграфів, фонографів, мікрофонів, електричних машин і т. д. спроваджує в світі, хто знає, чи не більшу революцію, ніж ціла кривава французька революція.

Я розумію під революцією іменно цілий великий ряд таких культурних, наукових і політичних фактів, будь вони криваві або й зовсім ні, котрі змінюють всі дотогочасні поняття і основу і цілий розвиток якогось народу повертають на зовсім іншу дорогу.

— Лист до О. М. Рошкевич, 20 вересня 1878

Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.

— «Строфи»

… ми повинні підкреслити дивну, можна сказати специфічно слов'янську особливість наших робітників — недооцінювання власних прав, власних життєвих потреб і нестач. Правда ці потреби і нестачі в приватних колах бувають аж надто відчутні, але щоб довести їх до публічного відома, висловитися одверто і сміливо нагадати про свої права - на це мало хто зважиться.

— стаття «Що нас єднає і що розділяє», 15 січня 1879

Ще раз кажу: тільки господарська, ремісна, промислова асоціація може спасти наш народ від економічної руїни, бо тільки тоді кошти господарювання уменшаться, а видатність, продуктивність праці побільшиться. Ніякі другі засоби не зможуть радикально вилічити лиха. Інтелігенція наша повинна мати собі за завдання свого життя — не тільки пізнати ту правду, — вона ж ясна як день, — але по силі можності приложити руку до її осушення.

— Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людові видавництва // Світ, 1882, № 16-17

… мета мого життя й деяких моїх товаришів полягає в тому, щоб підтримувати життєві духовні зв'язки української інтелігенції з високо-розвинутими націями Європи, а, з іншого боку, ближче познайомити ці нації з духовним життям українського народу…

— лист до Е. Енґеля, видавця німецького культорологічного журналу, між 13-16 листопада 1882