педагогіка, дипломатія, поезія, драматургія

поема «Енеїда» (1798) — перший твір нової української літератури, написаний народною мовою водевіль «Москаль-чарівник» (1819) п’єса «Наталка-Полтавка» (1819) «Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року (російською мовою) кантата «Малороссийский губернский общий хор» «Ода Сафо» — переклад на російську мову

О. Гончар: «Енеїда — поема народна, істинно класичне творіння», «Енеїда — твір, наіскрений сонцем, розпашілий од земних пристрастей» І. Карпенко-Карий: «…сила п’єси «Наталка Полтавка” в надзвичайній простоті, правді і, найголовніше, в любові автора до свого народу, в любові, котра з серця І. Котляревського перейшла на його твір». М. Рильський: «І. Котляревський — Коперник українського слова». Є. Кирилюк: «І. Котляревський перший проорав глибоку борозну на цілині нової української національної культури… Те, що зробив автор «Енеїди” і «Наталки Полтавки”, лишиться жити у віках. Простота, правда, любов до народу роблять невмирущими, безсмертними творіння І. Котляревського, слава якого справді «сонцем засіяла”». Є. Кирилюк: «»Наталка Полтавка” була цілком новим, оригінальним явищем в українській літературі, вона поклала початок національній українській драматургії і національному українському театрові». В. Короленко: «И. Котляревский первый стал писать на языке, на котором говорило население целого края, но у которого не было письменности. Он сделал этот легкий, выразительный, сильный, богатый язык языком литературным, и украинская речь, которую считали лишь местным наречием, с его легкой руки зазвучала так громко, что звуки ее разнеслись по всей России. На ней впоследствии пел свои песни Кобзарь Шевченко». М. Коцюбинський: «З появою «Енеїди” забуте і закинене під сільську покрівлю слово, наче фенікс з попелу, воскресло знову». М. Коцюбинський: «І. Котляревський показав, що і під грубою свитою б’ється людське серце». М. Вороний: «Він між нами тепер! Він зібрав нас усіх! / Хто ж на поклик його озоветься? / З-поза довгих ста літ чи ви чуєте сміх? / То Іван Котляревський сміється». І. Франко: «…від часу появи Котляревського наше письменство стає щораз ближче до реального життя, щораз відповідніше до його потреб, входить щораз глибше в душу народну». С. Стеблін-Камєнський: «Списуючи з природи, автор «Енеїди” не погрішив проти істини, народність відображається в поемі, як у дзеркалі». В. Сосюра: «Над книжкою твоєї «Енеїди” / Нащадок схилить радісне чоло»